арт проект соціальної направленності детальніше

Історія та майбутнє української парфумерії. Погляд Влада Зварича - одного з героїв проекту Muse4Youth

А ви колись чули про українську нішеву та високу парфумерію?
Чомусь ми маємо сумніви, що так.
Ну, що ж, тим гірше для вас. Адже всесвітньо відомий метр парфумерної справи - Лука Турін, у своєму щорічному випуску "парфумерного Мішлену" - "Perfumes. The Guide" відмітив деякі з українських парфумів найвищими оцінками. А це справжнє світове визнання.

Читайте оригінал статті про українську нішеву, високу парфумерію та тих, хто її творить, погляд одного з героїв нашого проекту - Влада Зварича, та безліч іншої цікавої інформації про Україну у новому випуску The Ukrainian: Life and Culture.
Оформлюйте підписку на журнал на tulac.org

Окрема подяка салону високої парфумерії Le Flacon та Денис Лукинов за допомогу в написанні статті та локації для зйомок парфумів.


Парфуміст

Парфумер - теж творець! Коли ми думаємо про теологічні речі, то в Біблії написано, що людина створена по образу і подобію Бога. І її подоба до Творця в призначенні творити.  Так ми реалізуємо можливість вибору, в праві вибору між одним та іншим. Це є природа людини, її реалізована божествена суть. І професія парфумер - це одна з професій, що реалізує її божественну природу в творінні. Тому парфумер - це не професія, це покликання!

Влад Зварич

У сквері поруч Золотих воріт, я зустрілась з новим героєм проекту Muse4youth аби поговорити про українську парфумерію та зануритись у незвичайний світ пахощів та ароматів.
Ось, що мені повідав Влад Зварич - парфуміст Гільдії парфумерів України:

В Україні існує нішова парфумерія, яка будується на європейських традиціях та має власний почерк.

То що ж є суттю слов'янської, української парфумерії? В чому її особливість? Через цю призму можна подивитись в чому наша власна традиція, яке місце української парфумерії в світовій, в чому відмінність від іншої школи, тобто говорити через ракурс слов'янського характеру в парфумерії.

Шлях української парфумерії - шлях додати ознак мистецтва парфумерним речам. Ми проводимо певні дослідження та прикладні проекти щоб довести, що парфумерія є мистецтвом. Це проекти по взаємодії різних видів штуки, які доводять, що творення ароматів має спільні риси та ознаки, що її поріднюють з іншими видами мистецтва.

Тобто ми говоримо про новаторський національний  підхід, який не використовується ніде більше у світі – парфумерія через мистецтво. У нас зовсім інша послідовність характерна для будь якого виду мистецтва. Спочатку виникає ідея, виникає кураторський проект, окреслюється певне завдання проекту, далі парфумери починають творити в рамках локації та проекту, в результаті цих рамок  виникає продукт, в результаті експозиції та селекції (що характерно для візуальних і інших видів мистецтва), виникає ольфакторний образ і трансформується в парфумерний продукт. 

З погляду етнологіії, антропології та фольклористики є так звані незакінчені архетипи, речі про які всі чули, знають, але ніхто не може показати що це. Наша місія показати, що ольфакторний підхід в змозі зафіксувати та установити такі незакінчені архетипи  в різних культурних пластах. Наприклад – Червона рута (*одна з дуже популярних українських пісень, яку знають не лише мешканці України, але і за її межами). Проте мало хто знає, що Червона рута – це рододендрон карпатський, який розцвітає першим в Карпатах, ендемік (Endemism from Wikipedia), бджоли приносять перший мед, який зазвичай викидають, адже він має галюциногенні властивості. Ці властивості раніше використовували з чаєм Мольфари (*українські карпатські чаклуни). Отож таке знання наближає нас до точної ольфакторної уяви, яке й утверджує точний відповідник існуючому архетипу.

Це все певні історії і традиції, котрі ми в такий сучасний спосіб відтворюємо.
Про ці національні міфи та легенди ми щось чули, проте більшість не може чітко окреслити що це, про що виникає мова, все це має ольфакторний відповідник. Наприклад цей рододендрон пахне трохи індоловою, трохи жасміновою, трохи спецієвою і трохи  медовою нотою. Таке поєднання гармонійне, але ніхто з парфумерів світу його не робив! Таким чином випускаючи аромат Червона рута ми надаємо інший, ольфакторний інструмент в сфері мистецтва і певних знань, які дозволяють зафіксувати певний архетип.
Серед ароматів-українських архетипів будуть також Квітка полонини, Серпанок, Смерека, Долина, Бескиди, Плай, Степ, Пороги та інші.

Загалом парфуми мають певну властивість , певну структуру, котра в комерційному плані відома як пірамідальна структура аромату – верхні, середні та нижні ноти. Проте насправді, парфуми можуть мати спектральну побудову, послідовну, лінійну і т.д.  - таким чином в залежності від часу та послідовності випаровування компонентів, ми можемо зафіксувати певну історію та започаткувати певну розповідь, створюючи власну історію ольфакторного образу. Якщо ми звернемо увагу яка з ознак поєднує більшість видів мистецтва – то це драматургія. Ми бачимо певну драматургію (драматичну лінію) в театрі, в кіно, у фотографії, в візуальному та музичному ряді…і ми зрозуміли, що цю ознаку можемо привнести в парфумерію.  Ми почали це робити. Тобто це дуже глибокий і дуже незвичний підхід який вирізняє українську парфумерію від світової парфумерії. Ми експериментуємо і доводимо, що існує дуже багато прихованих ознак і рис у парфумерії, які є в інших видах мистецтв.

Ще одним з таких проектів пов’язаних з цією темою є збирання та  аналіз артефактів музею української парфумерії повоєнного періоду. Бо однією з ознак мистецтва є музейна справа, колекціонування, наукова робота. Наразі вже сьогодні ми маємо колекцію 700 ароматів, а загалом зібрано близько 900 одиниць української парфумерії виробленої за радянські часи. Готові вже аналіз та дослідження,що дають розуміння основних рис та поєднань, характерних виключно для української парфумерії….

Історія, початок творення та особливості 

- А звідки бере початок українська парфумерія? 

Наразі це питання досліджується. Ми (українці) просто про це ніколи не думали. До прикладу можна сказати, що угорці *(в 14 столітті почалась історія європейської парфумерії з Eau de la Reine de la Hongrie або Hungary Water - першого ароматного лосьйону на алкогольній основі ), а після них італійці робили перші одеколони, у німців з'являється Кьольнська вода, проте традиція наприклад інтер’єрного аромату виникає в Європі досить нещодавно. До прикладу зазвичай на кухнях починали вішати часник, цибулю…все що можна було покласти до пательні, проте у нас в Україні – ви не знайдете такого... у нас є певні композиції польових або лісових квітів, які в певному порядку будуть знаходитись для спання біля ліжка, там де ми миємось (адже наші предки певними рослинами мили голову) і це робили з 8-9 століття. Певним чином викладали лише певні рослини на день Святого Духа (на Трійцю), на Зелені свята використовували інші рослини. Тобто у нас в Україні була певна послідовна національна ароматична традиція і вона мала ознаки селекції (що тільки це ми використовуємо в даний період в даному місці, і аж ніяк не все разом). І ця традиція ароматизації сягає більш давніх часів, ніж наприклад в Європі.

OLFACTORIUM

-Хто стоїть за цими всіма проектами? Та з чого все почалося? 

Від початку було лише кілька парфумерів і ми разом з Богданом Зубченко ризикнули у 2013 році створити комерційний проект BZ parfums. Пізніше з’явились культурні проекти і участь в них інших парфумерів. Тож з часом виникла потреба в інституції, яка генерує некомерційні, але культурологічні проекти. І ми створили  - творче об’єднання - спільноту з парфумерів та спеціалістів суміжних спеціальностей, яка отримала назву OLFACTORIUM. Наразі це творче об’єднання й інституція, яка створює та продукує культурні проекти, проводить дослідження, а також ще одним завданням даної інституції є легітимізація професії парфумера. Тому що в жодній країні світу, навіть там де навчають парфумерів немає юридично кодифікованої спеціальності - парфумерія. Тобто не можна стати науковцем з парфумерії, захистити дисертацію...ніде у світі цього немає. 

Шлях легітимізації - це створення професійних об’єднань з суміжних спеціальностей, які дозволяють залучатися до єдиної активності і парфумерів, і учасників інших спеціальностей, і таким чином легітимізувати професію парфумерів. Над цим питанням ніхто ще не думав. Адже легітимізація професії - це не реєстрація комерційних структур, фейкових академій тощо, а це наявність певної кваліфікації та її визнання вищою школою класичної освіти. Відповідно коли з’являються культурні проекти, аналітичні та дослідницькі проекти вже з учасниками з легітимних професій, наприклад з спеціалістами музейної справи, мистецтвознавцями, маркетологами, ботаніками, географами  і т.д. то ці процеси легітимізують зусилля парфумерів. І я дуже сподіваюсь, що найближчим часом ми запустимо в академічному ВУЗі предмет “Вступ до ольфакторних видів мистецтва”. Над цим ми працюємо вже 2 роки. І це буде перший випадок коли в академічному виші будуть викладати про парфумерію! Цього ще не робили ніде!

Але окрім всього для цього потрібно підготувати певні інструменти, котрі виникають під час досліджень. Саме тому ми досліджуємо маркер місця, в чому суть маркера місця, як він трансформується, чи може мати маркер місця ольфакторний відповідник. І це дуже глибоко переплітається з іншими видами професій та іншими сферами життя. Цим самим ми підтримуємо культорологічний диспут.

Повертаючись до OLFACTORIUM можна сказати, що це місце виникнення ініціатив і колаборацій, а також реалізація функцій дистриб'ютора національної папфумерї, адже всі парфумери мають свої бренди. OLFACTORIUM також  є місцем фондування, де генеруються комерційні проекти, а згодом на кошти від них створюються мистецькі проекти. 

Згодом нашим успіхом надихнулось багато людей - парфумери, що лише почали вчитись і ті, хто хоче спробувати, і таких людей стає дедалі багато. Тоді виникла необхідність серед всіх парфумерів зробити селекцію. Тож ми запропонували поділ між Українською високою парфумерією та прикладною або інді-парфумерією (independent perfumery). Адже хтось робить парфумерію аби зробити тиражний продукт - це масова парфумерія, а ми ж виокремились в Українську високу парфумерію і розробили критерії за якими ми приймаємо в свою когорту однодумців, що готові торити разом з нами спільний творчий шлях. Тож згодом OLFACTORIUM став ініціатором створення Гільдії парфумерів. 

Гільдія

Гільдія парфумерів України наразі складається з 7 парфумерів та одного парфуміста. 
Сьогодні до Гільдії входять : парфуміст - Влад Зварич та парфумери Євген Лазарчук, Богдан Зубченко, Олександр Перевертайло, Олена Білова, Анна Шавчук (парфумер і технолог), є ще інші кандидати до вступу в цю професійну спільноту, але це окрема історія.
Зараз ми придивляємося до творчості Олега Грабчука й Олександра Чернієнка та багатьох інших авторів.

І якщо OLFACTORIUM - творче об’єднання - конгломерат в якому є диктат куратора, то Гільдія парфумерів це нескінченна демократія, тому що всі рішення приймаються виключно консенсусом. Всередині Гільдії відбувається професійний обмін , «корпоративні змови» (сміється), тому що є багато професійних питань і ми змушені між собою домовлятись. І ця «масонська ложа» вирішує хто наступним стане Парфумером, а хто залишиться в ніші інді парфумерії, або просто стане креатором нового бренду.

- Чи існує таке поняття як українська школа парфумерії?

Для того аби говорити про те, що є національною школою парфумерії потрібно продемонструвати виникнення в різних брендах, в різних арт проектах і від різних авторів витворів мистецтва або продуктів які мають спільний почерк. Наразі у нас є почерк у кожного парфумера, проте вже є проекти та вже створені аромати, які поєднані цим унікальним підходом притаманним для української школи  парфумерії. Отже ми розуміємо, що певні поєднання є вже рисою української парфумерії та вже є у кожного парфумера аромати, які демонструють характер української школи. Проте у неї мають ще виникнути послідовники та мають бути інституції, які викладають та передають досвід. А оскільки в нас не розвинутий ринок та в свій час була ліквідована парфумерна індустрія, то поки ми не готові реплікувати подібних собі. Ми плекаємо ту спільноту, яка наразі утворилась.  Зараз можна говорити, що вже набуто рис української школи парфумерії й це створює підвалини для розвитку та появи нових характерних брендів. Сподіваємось, що пізніше ця спільнота згенерує нові постаті та молоду кров.

Наразі є парфуми виготовлені українськими парфумерами для зовнішнього ринку, які виробляються, забрендовані та продаються на заході, але ми не можемо про це говорити так як це комерційне замовлення та таємниця.

Доречі, 2018 року вперше роботи українського парфумера потрапили до провідного гіду світової парфумерії - Perfumes The Guide 2018 й відразу з дуже високими оцінками, обійшовши більшість знаних світових брендів!!!
Це огляд ароматів складений провідним критиком Лукою Туріном. До гіду потрапило одразу 5 ароматів від українського парфумера Олександра Перевертайла.
Роботи українських парфумерів надихали багатьох дизайнерів на створення капсульних колекцій одягу.

 - Чи існували раніше українські парфумери ім’я яких  було значимим , хоча б у спеціалізованих колах ?

Так,  але це ціла, окрема тема про українську парфумерію взагалі. Були відомі парфумери на кожній з фабрик , з купою цікавих фактів. Наприклад аромат «Антошка» випускався вже в 70 роки як аромат для дітей, а в західному маркетингу вони з’явилися тільки в 2000 році, чи аромат для тварин Харківської фабрики, який випускався в радянські часи, а першим  вважаться інді парфум 2002 року.

Існують також досить нестандартні колаборації - наприклад інноваційний технологічний проект з BZ parfums (Богдан Зубченко). Це проект незвичайного VR  шолому - Feel real mask and helmet. Аромати між собою можуть накладатись і трансформуватись. Але кожен акорд окремо має свій завершений образ. Тож ми припустили, що ми можемо створити такий собі ольфакторний принтер, тобто скласти декілька акордів, які в поєднанні між собою дають певний ефект. Тож власне був розрооблений перший прототип, який було презентовано в Лос Анжелесі на втставці високих технологій. 
І граючи в комп'ютерні ігри, дивлячись фільм ви могли повністю зануритись в цю реальність відчуваючи запахи моря на узбережжі, дивовижних квітів (наприклад при перегляді у шоломі фільму Аватар), відчували запах паленою гуми приймаючи участь в скажених вуличних гонках або ж відчували запах пожежі граючи у Warcraft...це все повністю був український стартап котрий згодом придбала американська компанія. На жаль ми не встигли дореалізувати цю ідею у повному обсязі, на нашу думку. Адже завжди є місце для удосконалення, проте первинної реалізації вже виявилось достатньо аби цим проектом зацікавились і він почав жити своїм життям.

- Віртуальна реальність - це зараз актуальна тема. Чи були ще розробки в цьому напрямку?

Був ще один цікавий ольфакторний проект в Одесі:
Існує маркер місця – це певна цінність, яка не може бути переміщена. Наприклад для того щоб подивитися Монгольську пустелю треба поїхати в монгольську пустелю. Якщо ми збудуємо її в іншому місці це точно не буде тим самим явищем. Й ми спробували існуючий маркер місця доповнити його реальністю – зараз це модно «доповнена реальність»  , але вона імітує що ти тут , а ми хотіли доповнити реальність іншою реальністю. Ми створили аромати для Одеського міського саду. Як це виглядало? – В комплексі це був аромат міського саду який до цього так не пах. Тому якщо ви бачите троянду то вона пахне трояндою - ми ароматизували троянду, якщо ви бачите лавр то ароматизували лавром, якщо культурну матіолу то ми цю матіолу зробили матіолою, але справа в тому що троянда там (далеко), а запах тут. Таким чином ми в просторі ароматизували те що ми бачимо віддалено, в дифузії послідовності, тобто бачимо там - чуємо тут.

Також сюди можна додати й проект по розробці аромату  з незвичними "технологічними прийомами",  коли його вдихаємо - подразнюються смакові рецептори й виникає смак. Є ряд компонентів які подразнюють рецептори, які водночас є смаковими. Чому ж тоді не зробити аромат послідовностей на беручи за основу вплив на ці рецептори?

-Такі аромати в світі існують ?

Ні не існує, але є явище і ми його помітили та почали його розвивати, зробили аромат «Цимес»(автор Євген Лазарчук) який дає присмак кориці, меду та деяких інших спецій. Це був аромат присв’ячений цимесу -  страві ресторації Бачевських. Це був культурний та одночасно сувенірний проект у Львові.

Для нас Львів – це творча лабораторія під відкритим небом де ми намагаємося концентрувати культурні проекти.

 Ще у нас є ольфакторні практики й ольфакторні експедиції. Експедиції – це коли для парфумерів пишеться завдання, беруться суміжні спеціалісти геологи і ботаніки та виїжджають кудись спостерігати щось, наприклад сканувати аромат порогів, шукати в чому різниця цвітіння лип в різних умовах, шукати яка буває діброва для того щоб мати відповідники. Якщо експедиція це одне конкретне завдання то практики це набір завдань.

Парфуміст 

“Я себе позиціоную як парфуміст і куратор ольфакторних проектів. Для  західного культурного простору кураторські ольфакторні проекти це новина, тому що в мистецтві  ще не було зреалізовано такого підходу.”

- А звідки у вас з’явилось зацікавлення парфумами?

Все дуже просто. Я давно користувався парфумами й ставився до них як до особистого парфумерного гардеробу. Звичайно їх було досить багато. Потім я почав їх колекціонувати, але за такою дивною ознакою – за ознакою акордів та компонентів які мені імпонували. Тобто не якусь конкретну марку, а наприклад ладан подобається в першому, другому і третьому, а  ветівер у другому, третьому й п’ятому … В мене почали формуватися набори які складалися з лінійних вподобань. Врешті решт коли я почав створювати парфумерні проекти  назбиралася колекція близько тисячі ароматів, яка постійно збільшується. На цей момент нараховує близько трьох тисяч парфумів. Як я сам собі кажу - доколекціонувався.

В моєму випадку все це ужиткове.  Звичайно є пару вінтажів тому, що ми разом з колегами все ж таки проводимо майстер класи, розповідаємо історію парфумерії. Але збирати вінтаж дуже дорого і ми між собою, збирачами та колекціонерами, розподіляємо кому, що більше до вподоби той і купує.  І тільки так ми всі разом можемо провести майстер клас по вінтажам й проілюструвати весь період парфумерії.

До моменту колекціонування, на ранній стадії, мені по роботі , як до піар технолога та маркетолога потрапили бутіки, які треба було  консультувати. Ніша тільки утворювалася – я розповідав що таке баєрство , як робити селекцію і таке інше. Трішки глибше занурившись, я почав розуміти який середній чек , що саме купують, яка еластичність та нееластичність попиту та чим взагалі користувачі цікавляться. З’явилося багато напрацювань  та інструментів. Багато що, з того що я радив, не використовувалося. Було б нелогічно змарнувати  такий прошарок досвіду та знань і я все поєднав підлаштувавши ці набутки під розвиток українських парфумерних брендів.

…Для мене мій шлях зрозуміла річ. Я дуже люблю парфумерію тому зініціював невеличке виробництво. В нього ніхто не вірив, вважаючи мене трохи навіженим. Український парфум за 150 евро ? Кому ти його збираєшся продавати?...Сьогодні ми продали тисячі українських ароматів.

- Ви самі особисто випускаєте парфуми ?

Дуже скоро споживач побачить три нові марки;  серія ARBORETUM, яка присвячена знаковим садам та паркам країни. Перший арборетум, як концепт та колекцію екзотичних дерев й чагарників, було закладено Скоропадськими в Тростянецькому дендропарку.  Друга серія одеколони – аромати для барбершопів . Я помітив, що чоловікам дуже подобаються квіткові аромати, але вони представленні дуже жіночними, дуже гендерними ароматами і я вирішив, що треба зробити чоловічу серію на тему різних квітів ; з лемонграсом, з акацією – це квіткові, але суто чоловічі аромати – великі пляшки, з грушами максимально зручні для барбершопів. І третя – це фешн серія. Я зробив декілька пілотів, наприклад «Porichka» - вона реалізована в рамках BZ Parfums Богданом Зубченком - цей аромат мав успіх, тому можна говорити про деякий потенціал такого роду підходу.

Також ми зараз розробляємо аромат в рамках великого проекту, пов’язаного з Оленою Скоропацькою, нині покійною, - донькою гетьмана Павла Скоропацького. Ми з нею товаришували. Впевнений на виході отримаємо чудовий парфум присвячений 100-річчю Гетьманату в Україні. Поєднання бузка й чубушника (те що ми називаємо садовим жасмином) , покажемо Тростянець (родинне гніздо Скоропадських), в його ольфакторній красі.  Ароматом розкажемо, що вабило родину Ясновельможного туди повернутися, це розповідь про те, що миле було їх серцю .

- Де  можна придбати українські парфуми ?

 Взагалі в Україні представлена величезна палітра нішевих брендів. Є всього декілька країн в світі , наприклад Азербайджан, Японія, Арабські Емірати та Китай які можуть позмагатися по насиченості такого ринку. Навіть у Франції або Росії такої кількості немає. Вся світова палітра брендів наявна в Україні , просто представлена в різних місцях. Коли ми випускаємо аромати малими тиражами (50-100 флаконів), ми залишаємо якусь індивідуальність. Все ж таки приємно мати картину, а не фотокопію, тим паче коли в нас виходить зробити цю "картину" доступну по ціні. І все це з любов'ю зроблено в умовах лабораторного малотиражного виробництва.

В Барселоні, Кракові, Празі є бутіки в яких представлена поки невелика кількість наших ароматів. Зазвичай ми виробляємо 20-30 одиниць одного парфуму для бутікових серій. Максимальна кількість була у «Порічки» - 500 одиниць. Наразі всі вони розпродані та вже є досить велика черга, ба навіть з клієнтів із-за кордону, на нову партію відомого аромату. На черзі новий знаковий аромат CHORNOBRYVTSI.

Найбільша колекція українських парфумів є в  бутіку нішевої парфумерії «Le Flacon» в Києві. Є аромати, які можна знайти тільки в якомусь одному конкретному місці (бутіку), в цьому є якась особлива цінність та атмосферність.

- Які плани на найближчий рік у Гільдії парфумерів і загалом Української парфумерії  чи є щось таке чого варто очікувати?

Ми робимо багато, але не реалізована основна місія. Метою є провести перший у світі ольфакторний (парфумерний) пленер - це конкретика яку треба зробити. 
Друге - ми прагнемо щоб через рік кожен парфумер у своєму кейсі мав аромат який би ми відносили до української парфумерної традиції. Й третє - завершення розробки методички  « Вступ до ольфакторних видів мистецтв». Я думаю що ці три речі будуть завершені.  Та ще одне - це факт культурологічної події: ми візьмемо українські національні архетипи ; антропологічні, фольклорні, етнографічні і зафіксуємо їх в культурній площині. 


ПІСЛЯМОВА

- Олександро, а хочете я нанесу аромат присвячений Києву? Шкіряний.

- А у вас є аромат присвячений Києву??

- В мене є подруга, яка запитала чи я помітив, що Київ вже не пахне так як колись він пах. Кажу, ну точно. І Львів вже не пахне як колись пах, і Одеса.  І ми зробили аромат, його Женя Лазарчук розробив, на згадку про Київ. Цей аромат зроблений з певною ностальгією про те місто, якого вже немає. Але воно ще було ось тут.

Ми назвали його “Вали”. І присвячений він валу Ярослава, на якому ми зараз сидимо, та Верхньому місту. А символом і центром цієї уявної композиції є Брама Заборовського, яка була головним в’їздом до Софії Київської. І всі будинки поряд ще мали палісадники з квітами. Ось ці, ось ці будинки. Вони ще навіть залишились де не де. І дерев’яні перекриття, і трохи підзасцяні підворотні...І Київ раніше пах так. І тут є певна історі, і згадка, певна драматургія. Це така особиста історія про те як я живу тут, їду в село до діда чи до баби. Це спогад дитинства. І там я залажу в комору, в якій є варення за тією замусоленою шторкою. І в цій коморі певним чином щось пахне, я надколупав баночку, а том воно вже скисло те варення, а інша баночка не скисла і я її під’їв. І певна історія моя у цій подорожі туди і повернення в Київ. Потім я повертаюсь назад і потрапляю в вечірній Київ. І він одночасно пахне і зеленю, і квітами, і підворотнею, і цими сходами, що скриплять, і всередині квітами, які бабці сіяли в палісадниках. Заходжу додому і відчуваю запах своєї квартири, свого фотелю, якихось книжок і ебоновий присмак ніжок на яких стоїть телевізор…

 

 

 

автор: Олександра Сорокіна