арт проект соціальної направленності детальніше

Ксандра Осініна

0 Початок відліку. Невеличке містечко Кустанай в Казахстані. Звичайно ж, я його не запам’ятала, лише якісь уривки історій залишились як різнокольорові скельця, але, кажуть, місце народження впливає на людину)

3 Перші спогади. Вони специфічні - неймовірний, до нестями улюблений аромат свіжої суниці, тривожний та страшний запах крові, коли порізала руку дідовим лезом. Відчуття невагомості на руках у батьків, розжарене сонцем дерево на улюбленому дитячому майданчику. Відчуття, звуки, але, мабуть, найглибше - запахи.

6+ Я обожнювала книжки, навіть тоді, коли ще не читала сама. В нашій сім’ї була традиція вечірніх читань, і найчастіше ми обирали зовсім не дитячі, глибокі та філософські твори. Я любила всі, що давали відчуття занурення в казкову уявну реальність. Але найбільше - Майстра та Маргариту.
І ще були танці. Бабуся привозила мене на тренування, і на ці півтори години весь світ для мене завмирав, лише я рухалась між ударами серця і подихами, легка та нестримна, неначе в польоті.

9 Моя любов та цікавість до природи, особливо рослин та каменів, почала переростати у вивчення цих тем. Я чіплялась до всіх дорослих, що то за травичка, для чого, як з нею поводитись. В місцевих книгарнях, мабуть, була легендою за дивакуватістю запитів як на мій вік. Мені то про трави, то про камені, то про гриби, то про сновидіння було щось потрібно.
В сезон збирала чаї та гербарії, варила дуже незвичні варення та готувала прості косметичні засоби. Ці сезонні збори в мене і зараз відбуваються кожен рік, кожного разу вони більш свідомі, але надихають та захоплюють так само як в дитинстві.
Любов та цікавість до каміння також не полишила мене в дорослому віці.

12 Мій любий дідусь помирав від страшної хвороби, про яку тоді говорили лише пошепки. І ми не мали йому казати, що в нього рак. Він кілька місяців між страшними стражданнями планував те майбутнє, якого вже не могло бути. Це найбільший біль і фактично завершення мого дитинства. Але саме тоді я вирішила нічого не планувати заздалегідь, нічого не відкладати на потім, і ніколи не накопичувати речей, тільки враження та реалізовані мрії.

18 Після школи я не вступила до ВНЗ, і зовсім не розуміла, чим хочу займатись. Завдяки великій кількості вільного часу та зручності мешкання в Центрі, частенько гуляла культовими місцями типу Андріївського узвозу. В той час відбулось моє знайомство з цілою низкою неймовірних людей - художників, музикантів, історико-реконструкторів. До того я вважала себе дивною, намагалась зрозуміти оточуючих, але все одно була відокремлена від них. Аж тут з’ясувалось, що серед творчих людей я почуваюсь як вдома.

А потім стало ще цікавіше, бо я зрозуміла, що дуже хочу навчитись малювати. А раз хочу - треба робити. Так, начебто спонтанно, а насправді абсолютно логічно, - почався мій творчий шлях.

19 Виявилось, що я здатна вдвох з хлопцем, спакувавши дідовий намет в саморобний рюкзак, майнути автостопом до Криму на три тижні. Це було і серйозне випробування, і неймовірний досвід, і вражаюче натхнення. А ще виявилось, що коли тобі треба до моря та гір - ніщо не може стати на заваді.

20 Моя перша постійна робота - бутафором в театрі оперети. Чого ми там тільки не робили! Насправді, дуже цікаво та корисно було опанувати безліч декоративно-ужиткових технік, паралельно навчаючись рисунку та живопису. Саме тоді почала створювати незвичайні прикраси в різних техніках, чим займаюсь і зараз за наявності часу та натхнення.

 

І ще театр це окремий світ, де навіть комірниця - велика акторка, здатна неймовірно проникливо зіграти все від глибокої драми до легкої комедії. Театр залишається з тобою назавжди, навіть коли ти його полишаєш.

22 Це був рік незворотних змін в моєму житті. Одруження, вступ до художнього ВНЗ, і початок захоплення фотографією. Що з цього на мене вплинуло найбільше - залишається відкритим питанням.

26 Розлучення, отримання бакалаврського диплому і заснування першого бізнесу. Це була фотостудія, яку ми створили ще з трьома друзями. Згодом другом залишилась лише одна людина, і всі розбіглись в різних напрямках діяльності. Але в той час ми були сповнені мрій та амбіцій, і ситуативно працювали з доволі великими та відомими компаніями.

28 Закінчила ВНЗ я з нестандартною роботою. Зважаючи на те, що це Видавничо-Поліграфічний інститут, кафедра графіки - майже всі дипломи були ілюстраціями: олівець, туш, гуаш або акварель - вичерпний набір образотворчих засобів. Але то все не про мене. Я написала 13 полотен, після чого зробила фотозйомку полотен та верстку повноцінного календаря. За що отримала заслужену високу оцінку та рекомендацію до друку як особливу відзнаку.
Отримання диплому вже не особливо вплинуло на мою роботу, просто стало більше часу на професійний розвиток.

Я знімала дуже багато фото, в різних жанрах, експериментувала і навчалась нового, продовжувала писати полотна олією в своїй авторській манері, і багато читала та мріяла. Замовлення, творчість, захоплення - всього і якнайбільше.

І в той же рік, біля обожнюваних моря та гір зустріла своє справжнє кохання. Людину, поряд з якою я почуваюсь щасливою і сьогодні, бо це мій партнер не лише в сенсі особистого життя, а й в усіх життєвих сферах. І в дуркуванні також, що іноді здається найважливішим з усього.

 

29 Одна цікава жінка познайомила мене зі світом натуральних ефірних олій та домашньої косметики. Мені так сподобалось, що весь відносно вільний час витрачала на формули, структури, компоненти та аромати. Дякувати мамі-хіміку, мені було не так вже важко опанувати базу, а все інше - практика. Трохи згодом я почала розробляти власні рецепти, і готувати власноруч корисні засоби для себе, сім’ї, подружок і під замовлення.
І аромати - вони чим далі, почали цікавити мене все більше. Але тоді це були ароматичні масажні суміші та терапевтичні додатки до косметики. І все ж краса ольфакторних поєднань захоплювала, я не могла користуватись сумішшю, якщо вона мені неприємно пахла.

33 І знов все зовсім змінилось, бо в нашій сім’ї стало на одну неймовірну маленьку дівчинку більше. Моя любов, ніжність, моє натхнення, моя донечка, яка вчить мене життю навіть більше ніж я її.

34 Як завжди - склався новий пазл, наче випадково, але дуже закономірно. Я змушена була відмовитись від живопису та серйозних зйомок. І тоді парфумерія вийшла на перший план, як логічне творче продовження. Спочатку парфуми були як один з напрямків косметики, але з рештою вони стали основною роботою, в якій поєднались всі попередні професійні навички одночасно. Створення парфумерної композиції схоже і на написання художнього полотна, і на ілюстрування улюбленого твору, і на театр, і на танець… Зрештою, всі види мистецтва мають багато спільного - ідею, композицію, що розгортається в часі, просторі та уяві, і головне - взаємодію з глядачем.
В цей час вже йшла війна, і наша Земля здригалась від крові, болю та сліз. В мене не було (та й зараз немає) слів для цього, і все, що я можу висловити - йде через творчість. Саме тому мої парфуми про Україну, в них відображені побут, природа, душа та пам’ять народу. Та краса, яку звикли знецінювати, підлещуючись до чужих культур.

38 Парфуми отримали ім’я, що повністю відображає їх сутність - Чар-Зілля. Всі назви парфумів - українською, іноді використовую переклади на англійську для іншомовних користувачів, але без зміни змісту. Це важлива складова сприйняття композицій в цілому.
Набагато раніше народилась, але тепер вже була втілена ідея парфумерного простору для ольфакторних митців і тих, кому тема авторської парфумерії в принципі цікава. Разом з коліжанкою ми розпочали створювати цей простір, і вже зараз проводимо практичні майстер класи та тематичні зустрічі. Пропонуємо знайомство із класичними та сучасними парфумами в нашому маленькому шоурумі.

39+ Якщо казати про мрії, то головна мрія мого життя - побачити, що світ став кращим. І хотілось би не просто побачити, як хтось його таким зробив, а зробити свій помітний внесок. Я вірю, що краса врятує світ, тому намагаюсь створювати її кожен день свого життя.