арт проект соціальної направленності детальніше

Кобус Олівер

Кобус 50+

0 – 22 Я народився у Південній Африці, єдина дитина в сім'ї. Стати вчителем було безперечно в моїх генах, адже мій батько викладав в університеті, а моя мати навчала дітей з особливими потребами.

Це було в часи апартеїду, коли країна була розділена суворими законами на місця сегрегації чорного та білого населення. У всіх публічних місцях, таких як ресторани, кінотеатри, церкви і навіть туалети були великі таблички з написом "Лише для білих". Школи та університети були також розділені.
Це були часи жорстких санкцій проти ПАР через систему апартеїду. ANC (Африканський Національний Конгрес) та комуністична партія провадили терористичні атаки плануючи вибухи в ресторанах та інших публічних місцях, ці теракти забирали життя великої кількості громадського населення.
Чорношкірі мешкали за містом поза межами зон для білих та міського центра, вони були змушені їздити на роботу в центр та повертатись додому пізно ввечері.

На кордоні з Анголою велися військові дії направлені проти комуністів, котрих підтримували кубинські солдати та тренували російські військові у спеціальних таборах. Все біле чоловіче населення ПАР повинно було пройти обов'язкову військову службу впродовж 2 років. Багато хто втратив свої життя або ж повертались з війни з відірваними кінцівками через протипіхотні міни.
Я закінчив 3 роки військової служби як інструктор з фізичної підготовки Морських піхотинців, готуючи їх до виконання військового обов'язку. Багато цих молодих чоловіків так і не повернулись додому...
За ці три роки з хлопчика я перетворився на чоловіка. Я зрозумів наскільки безцінним є життя і як мені пощастило мати можливість жити нормальним життям.

В перші роки мого навчання в університеті відбулося народження "Райдужної нації" і Нельсон Мандела став першим демократично обраним президентом ПАР. Довгий шлях до свободи нарешті дійшов свого кінця для Мадіби - батька Нації.
Протягом всього цього часу я займався спортом і крікет став моєю пристрастю, я мріяв стати професійним гравцем у крікет.
Кожну вільну хвилину я присвячував тренуванням, а всі вихідні проводив на полі для гри у крікет.
Коли мен було 14, я присягнув собі ніколи не пити алкоголь та не курити. З того часу і до сьогодні я жодного разу не скуштував смак алкогольних напоїв чи сигарет. Йога, тренування, здоровий спосіб життя стали моїми постійними супутниками.

 

23 – закінчив університет у Стелленбош та завершив післядипломну освіту в університеті Кейптауна.

24 – 25  викладаю у школах.

26 – 37 професійно граю у крікет в Шотландії та Великобританії.

37 – 50+ голова крікет підрозділу університету Кейптауна.
Тренер національної молодіжної збірної в Нідерландській Крікет Лізі в Амстердамі.
Засновник Крікет в Кенії, Найробі.
5 років поспіль був головою двох крікет академій в Дубай.

50+ - у квітніl 2018 переїхав з Дубай у Київ.

 

Після кар'єри у крикеті, як гравця, тренера, адміністратора, яка тривала більше 30 років та розтягнулась по всій Африці, Середньому Сходу та Європі, Київ став моїм новим домом.
Люди часто запитують мене - чому Київ? Адже зазвичай все навпаки, люди часто їдуть звідси шукати кращої долі.
2017го я відвідував Київ 7 разів. Я відчув енергію цього магічного міста, енергію, яку я не відчував в жодній з 35+ країн в яких я жив або відвідував.

Під час мого першого візиту, коли я потрапив на Майдан незалежності, я побачив велетенський банер на якому було сказано - Свобода - наша релігія!

10 травня 1994 року Нельсон мандела, Мадіба, Батько Нації став першим чорним президентом нової Південної Африки.
"Райдужна нація". Після років та поколінь жахливого тиску режиму апартеїду народилась "Райдужна Нація". Тоді я відчув свободу та єднання між людьми всіх релігій та культур у своєму домі, моїй країні.
Мені пощастило відчути це двічі у своєму житті. Коли я приїхав до Києва те ж саме відчуття віднайденої своботи та єдності між людьми України захопило мене.
І я хотів стати частиною цієї неймовірної подорожі сповненої надії та можливостей.

За останній рік, живучи в Києві, я зустрів безліч креативних та позитивних людей з якими мені коли небуть доводилось стикатися. Місто наповнено всіми проявами креативу та мистецтва у всіх його формах, починаючи від сучасних невеличких вуличних кафе до традиційних ресторанів, де ви можете скуштувати борщ, вареники та узвар. А вуличні музиканти, яких ви можете зустріти в Києві, напевно найкращі у світі. Це дійсно магічне місто.

Зараз я працюю в гімназії A+ як вчитель англійської. Навіть після 5 років роботи в школах Дубай, я можу запевнити, що ця гімназія - найкраща школа, яку я коли небуть бачив.
Вперше в Україні я започаткував академію крікету. Ми вже встигли провести крікет табір та скоро збираємось зробити новий.

Я сподіваюся допомогти змінити ситуацію в країні на краще і стати частиною захоплюючої подорожі України на її шляху до свободи.

#muse4youth