social art project more

Іл'яна Альмасауд

Іл'яна Альмасауд 31+

(переклад з англійської)

Я народилась в маленькому містечку Донецької області - Макіївці. Я напів сирійка, напів українка.
Мій батько був далеко в момент мого народження. Побачились ми з ним вперше лише коли мені виповнилось 3 роки. Я дуже добре пам'ятаю нашу зустріч... Він став переді мною на коліна з широкою усмішкою на своєму обличчі та різнобарвними сирійськими цукерками у своїх долонях...

Майже одразу ми переїхали до Сирії, де згодом ми проживали у кількох містах. Деякі міста були хорошими, але Алеппо було для мене справжнім викликом.  Саме там, у віці 9 років, я була єдиною християнкою у всій школі. Саме тому я почала вивчати Коран на пам'ять аби бути прийнятою іншими учнями та вчителями.

 

14 - разом із мамою та молодшим братом ми переїхали в Україну.
До 9го класу я пішла володіючи ідеальною розмовною російською мовою, проте з жахливими навиками письма та читання. Я знала лише половину російської абетки та нуль української. Тому це стало ще одним викликом для мене. Ще до кінця року я стала кращою в класі з більшості шкільних предметів. Проте російська граматика та вимова до сих пір є моєю слабкою стороною.

15 - на літні канікули я поїхала провідати батька та змушена була зостатись у Сирії. Я жила в Дамаску разом зі своєю бабусею та тітками поки через півтора роки моя сім'я знову об'єдналась.

18 - мої батьки розлучились. І я була змушена доглядати  за татом та молодшим братом протягом кількох років.

Коли я обирала університет, я розривалась між сучасним мистецтвом та англійською мовою і літературою. Обрала останню. Там, я познайомилась з найкращими викладачами англійської у Дамаському університеті. Багато хто з них був і залишається моїм величезним джерелом натхнення.

Згадуючи роботи, які більш всього запам'ятались мені , хочеться вказати, що я працювала перекладачем на міжнародних кінофестивалях у Дамаску, інша робота була пов'язана з подорожами  та акторською майстерністю як частиною освітньої програми Сирійського Трасту, та на кінець, викладацька діяльність у мовному інституті.

 

Мій брат та я були змушені покинути Сирію у 2012 - вже рік як тривала війна. І ми навіть не здогадувались, що більше не зможемо повернутись. З кількома речами в наших валізах, що були розраховані на короткотривалу поїздку, ми поїхали у Донецьк, Україна... і тут війна застала нас знову.

В 2013 я вийшла заміж і майже одразу Схід України захопила війна. Тож ми знову були змушені тікати. Разом зі своїм чоловіком ми поїхали в Київ...це був саме той день коли залізнична станція в Донецьку була розбомблена.

Тепер я працюю як викладач, а у 2015 році ми відкрили свій мовний центр. Ми назвали його Fusion Language Group. Адже моє бачення полягало у тому, щоб мати місце, яке було б не просто школою, а платформою, яка б збирала різних людей до купи аби ділитись, відкриватись, навчатись та рости як особистості разом. З тих пір це стало теплим та привітним місцем, де навчати - це мистецтво.

Ми розійшлись з моїм чоловіком минулого року, проте ми все ще чудові партнери та хороші друзі. І незважаючи на весь мир, що ми намагались втримати в наших стосунках, період розриву був важчим за дві війни, чиїм свідком я була :)

 

Робота з людьми - мій найкращий Вчитель.
Я вдячна за співпереживання та глибину, що вчать мене відчувати мої друзі, моя сім'я та мої студенти. Вдячна за захоплення та ентузіазм, що охоплює мене щоразу, коли я зустрічаю яскраві та прекрасні серця на вітряному шляху свого життя.

#muse4youth