арт проект соціальної направленності детальніше

Єлизавета Суходольська

Єлизавета, 40 +

"Народилася у Києві, навчалася у експериментальній школі, де учнів не скільки навчали, а скільки привчали не дивуватися новим методам і миттєво перебудовуватися під них, під нових викладачів, під нові методики, нові предмети. Змалку полюбляла малювати. Після закінчення технікуму, аби заробляти гроші, пішла працювати у школу-інтернат для дітей, хворих на туберкульоз, де вчила дітлахів малювати за власною методикою 4 роки. І ми робили художні виставки і брали участь у конкурсах та вигравали їх! 
Коли виповнилося 24 роки, вивчилась власноруч комп'ютерного дизайну та почала робити кар'єру графічного дизайнера. Все, здавалося б, йшло добре: кар'єра вдавалась, з'явились дорогі забаганки, можливість купувати дорогі речі, ходити по ресторанах та клубах... Але все було не те. 
Через 10 років стрімкого кар'єрного зростання я все кинула і влаштувалась працювати на стародавнє кладовище, що вже стало музеєм. По вуха погрузилася у історію Києва. Потім з'явилась мрія... 
Ще через кілька років, ми з чоловіком продали все, що мали: техніку, квартири, прикраси, одяг і купили маленьку ділянку у Київській області, у безлюдній місцевості, де ми - кияни, у бог знає якому поколінні, що роду-віку не тримали сокири або лопати у руках, власноруч побудували дерев'яну хатку, куди переселилися із старенькою бабунею та домашніми улюбленцями.
Ми почалося справжнє життя людей, що стали самими собою. Ми стали щасливі. Ми стали самими собою.
Що прийшло до мене лише за 2 останні роки? Я відкрила в собі здібність спілкуватися з тваринами, рослинами, передчувати погоду, бачити й відчувати трошки більше, ніж дається. 
Відчувати кожну мить щастя бути у своєму домі.
І древній потяг до вивчення лікувальних трав, що жевріє у жіночій лінії нашого роду, пробудився і розкрив мені новий світ. Я почала вивчати, збирати і вирощувати лікарські трави, робити з них креми, шампуні, чаї, маски. Для себе і друзів. Повіривши в себе, я завела пасіку. Зайнялася серйозно боксом. Стала співати у місцевій капелі. Друзі жартують, що у всіх людей по 24 години на добу, а в мене - 72 :) може, й так.
Коли ти щасливий, ти сповнений сил.
А коли ти сповнений сил, час підкоряється.
Все можливо, коли ти щасливий.
Просто треба дуже сильно хотіти стати самим собою і не боятися змін"

#muse4youth


Приєднатись до проекту зі своєю історією - пишіть на my@muse4youth.info